Арда Туран після виходу «Шахтаря» у півфінал: «З мене сміялися, а тепер я посміюся у відповідь»
Арда Туран виглядав втомленим, але досить задоволеним, коли вийшов до мікрофонів після фінального свистка. «Шахтар» щойно вигриз нічию 2:2 проти АЗ Алкмар, чого вистачило для загального успіху за сумою двох зустрічей. В повітрі залишався важкий запах трави та розігрітого металу з підтрибунних приміщень, а сам тренер почав з того, що віддав належне супернику. Він відзначив, що грати проти них — це справжній тактичний виклик, особливо з таким пресингом, до якого треба постійно адаптуватися.
Він зробив коротку паузу, ніби зважуючи кожне слово, і раптом додав, що присвячує цей успіх людям в Україні. Тим, хто кожного ранку прокидається з однією простою, але болючою надією: щоб діти могли побачити наступний день без звуків вибухів. Це було сказано дуже тихо, навіть якось по-буденному, але в залі стало на мить зовсім не до футболу.
— То що там щодо наступного раунду? «Фіорентина» чи «Крістал Пелес»? — запитали в нього.
Туран ледь помітно посміхнувся, згадавши грудень. Він розповів, що був на стадіоні «Крістал Пелес» ще взимку, і тоді, мабуть, усе це здавалося багатьом лише красивою фантазією. «Друзі сміялися з мене, коли я говорив про плани», — зізнався він, і в цьому моменті відчувалася певна гордість, змішана з іронією. Сьогодні він збирався «пожартувати у відповідь», хоча чудово розуміє рівень майбутніх опонентів. АПЛ чи Серія А — не так вже й важливо, коли ти вже серед четвірки найкращих.
Він згадав часи своєї ігрової кар’єри, коли в «Атлетіко» йому доводилося грати проти «Ювентуса», «Барселони» чи «Реала». Той шлях був справжнім пеклом — постійні випробування, де кожен матч міг стати останнім. Минуле наче нахлинуло на нього, Туран почав перераховувати імена команд, трохи плутаючись у послідовності, але швидко обірвав себе, повернувшись до реальності «Шахтаря». Або, можливо, він просто не хотів занадто заглиблюватися в ностальгію.
Загалом, тренер випромінював впевненість. Він не збирається вибирати суперника, бо знає, що на цій стадії слабких просто не буває. Щоправда, він визнав, що обидва варіанти будуть максимально непростими для його хлопців. А далі він просто замовк, подивився в порожнечу перед собою і завершив пресконференцію, залишивши журналістів переварювати його слова про «складний шлях». Ну, принаймні, так це виглядало з боку — він ніби вже подумки готувався до наступної гри, не зважаючи на питання, що ще лунали з зали.