У Луганській області стало гаряче — і справа не лише у погоді. Бійці підрозділу Нацгвардії, відомі як «Лазарі» або Lasar’s Group, виклали деталі своєї останньої вилазки вглиб ворожого тилу. Якщо вірити даним, які надав Misryoum, це була не просто прогулянка, а справжня спецоперація. Початок квітня видався продуктивним: хлопці вистежили ціле кубло реактивних систем «Смерч», які ворог намагався сховати далеко за лінією фронту. Знаєте, оце відчуття, коли все йде за планом? Здається, саме це вони й відчули, коли спрацювали спільно з центром РЕР «Північ».
Колеги з РЕР, власне, і підкинули перші наводки на активність окупантів. Без них було б складно, мабуть. Далі до справи взялися аналітики та аеророзвідка «Лазарів». Вони довго «колупалися» в даних, поки не підтвердили: так, це точно БМ-30 «Смерч», причому не один. А коли техніка ідентифікована, лишається справа за малим — відправити туди «вітання» у вигляді ударних дронів. Це сталося швидко, майже буденно, але результати вражають.
Коли дрон влучає в ціль, у повітрі стоїть специфічний запах паленого металу та розпеченої землі, знаєте, такий густий, майже солодкуватий присмак гару.
Отже, що по рахунку? Знищено безпосередньо саму пускову БМ-30 «Смерч», комплекс автоматизованого управління «Слепок-1» і, звісно, транспортно-заряжаючу машину, без якої весь цей метал — лише купа заліза. Ну і на десерт, як кажуть у зведеннях Misryoum, ще один «Смерч» отримав серйозних пошкоджень. Хоча, якщо чесно, там від нього навряд чи щось путнє лишилося після такої зустрічі.
Дивно, як ворог сподівався залишитися непоміченим так глибоко в тилу. Чи то самовпевненість, чи просто недооцінили наших операторів дронів — хтозна. Втім, головне, що залізо тепер димить десь під Луганськом, а не стріляє по наших позиціях. А може, вони просто не чекали, що «Лазарі» дістануть їх на такій відстані. Все ж таки робота з РЕР виявилася вирішальним фактором у цій історії, хоча планували вони, напевно, щось інше.
Важливо, що вся операція пройшла злагоджено. Ніхто не метушився зайвий раз — просто зробили роботу і пішли далі. В умовах війни це найцінніша навичка, мабуть, зберігати спокій, поки техніка розлітається на шматки. Загалом, результат є, техніка «мінуснута», а ліс у Луганській області став трохи чистішим від ворожого металобрухту. Ну, поки що все.