У четвер ввечері Запорізька АЕС знову залишилася повністю відрізаною від зовнішнього електропостачання. Це вже чотирнадцятий випадок від початку повномасштабного вторгнення, і чесно кажучи, цифра починає лякати. Вже вдруге за тиждень станція змушена шукати альтернативи, щоб хоч якось втримати ситуацію під контролем. Поки ми тут обговорюємо прогнози, команда фахівців на місці намагається з’ясувати, що ж саме сталося цього разу.
В «Misryoum» зазначають, що з’єднання вдалося відновити досить швидко — всього за сорок хвилин. Хоча, звісно, ці сорок хвилин для персоналу, мабуть, тяглися як вічність. У коридорах чутно гул вентиляції, цей специфічний, трохи тривожний звук, що супроводжує будь-яку нестандартну ситуацію на таких об’єктах. Але причину збою досі не встановили. Це якось… неспокійно, чи не так? Гроссі каже, що це підкреслює критичну ситуацію з ядерною безпекою, хоча це ми вже чули стільки разів, що воно починає звучати як фоновий шум, на жаль.
Що дивно, буквально на початку березня на станції відзвітували про успішний ремонт резервної лінії. Тоді здавалося, що хоч якийсь запас міцності з’явився. Станція була підключена до двох ліній, ніби все стабільно. А потім — 24 березня, втрата лінії «Дніпровська» на 750 кіловольт, перехід на резерв. І ось знову. Можливо, техніка просто не витримує, або ж цілі стають все більш вразливими.
Ситуація виглядає як замкнене коло, з якого ніхто не знає, як вийти.
Команда спостерігачів на станції продовжує відстежувати події. Вони фіксують кожну деталь, хоча навряд чи це суттєво змінить стан речей найближчим часом. Ще 14 квітня вони вже фіксували подібний випадок, тринадцятий за рахунком. Тепер чотирнадцятий. Ми звикаємо до цих цифр, хоча насправді до такого звикати не можна. А що далі? Чи буде п’ятнадцятий раз? Питання поки що висить у повітрі, і відповіді на нього немає. Все це нагадує якусь нескінченну гру, де ставки занадто високі.